Боченько, -ка, м. Ум. отъ бік.
Гота́р, -ру, м. Межа, граница.
Жени́х, -ха́, м. Молодой человѣкъ, ухаживающій за дѣвушкой и пользующійся ея взаимностью; это названіе имѣетъ мѣсто только до формальнаго сватовства, послѣ котораго онъ называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко; жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мій первий женише! А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Ум. женише́нько, женишо́к. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Ув. жениши́ще.
Завози́тися, -жу́ся, -зишся, гл. Затаскаться, загрязниться.
За́стувати, -тую, -єш, гл. Заслонять свѣтъ, застить.
М'яхки́й, -а́, -е́. и пр = м'який и пр.
Повипрядати, -да́ю, -єш, гл. Выпрясть (во множествѣ).
Сухоребрий, -а, -е. Сухоребрый, худощавый. Як стояв я над греблею із своєю сухореброю.
Торос, -су, м. = тарас.
Туркот, туркут, -та, м.
1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий.
2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ.
