Ведмеденя, -няти, с. Медвѣженокъ. Ум. ведмеденятко.
Застрява́ти, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Як то нам застряти у неволі вічній? 3... лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Піде собі у двір, та там і застрягне.
Крісло, -ла, с. 1) Кресло. Голова не до ради, а купра не до крісла. На чім посажену? На золотих кріслах. 2) Шесть, идущій сбоку саней отъ головы полоза въ сторону для того, чтобы сани не опрокидывались. 3) Разрѣзъ въ штанахъ спереди или сзади. Ум. кріселко, крісельце, кріслечко. У кімнатах у нас було гарно: і кріслечко, і столичок, усе як слід. . Сядь собі на кріслечку.
Курзу-верзу. Чепуха, безсмысленная болтовня. Курзю-верзю, Борисихо, дай куті на гречку! Курзю-верзю! Горох молочу!
Кутас, -су, м. 1) Кисть (на одеждѣ и пр.) для украшенія. На нашій ясній фані кутаси шовкові. 2) Въ гуцульской церкви, имѣющей видъ креста съ четырьмя крыльями: небольшой навѣсъ отъ дождя въ томъ мѣстѣ, гдѣ крыша крыла сходится съ крышей осмірки, составляя уголъ. Ум. кутасик.
Осаджувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті.
2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили. Моє Підгір'є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми...
3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує.
Роспліскувати, -кую, -єш, сов. в. росплескати, -плещу, -щеш, гл.
1) Расплескивать, расплескать.
2) Разбалтывать, разболтать, разгласить.
Сліпати, -па́ю, -єш, гл. Плохо видѣть съ трудомъ разбирать; дѣлать что съ трудомъ видя, силясь разглядѣть (вслѣдствіе темноты, плохого зрѣнія). Завтра по видному й поїхали б, а тепер чого сліпати? Сліпає старий у книжку. Сліпає було Якимко по часловці. — очима. Щурить глазами отъ близорукости. Виглянув Пшепшінський з дверей, сліпаючи очима.
Спозаколишній, -я, -є. Очень давно бывшій, съ очень давняго времени.
Товкущий, -а, -е. Неусыпно трудящійся, хлопочущій. То чоловік товкущий, чом у його не буде? Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща.