Байло, -ла, с. ? Какъ бранное слово: Позирни, байло!
Виноватити, -чу, -тиш, гл. = винувати. Винуватили його архиреї. Мине виноваті, — тих виноватьте.
Ду́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. 2) Ум. отъ дубець. Ум. ду́бчичок.
Идолопоклонство, -ва, с. Идолопоклонство.
Покумувати, -му́ю, -єш, гл. Побыть кумомъ, кумою.
Посвячуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. посвяти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Рукополагаться, рукоположиться, постригаться, постричься. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Піду я в манастир, там посвячуся, на тебе, мила, не подивлюся.
Укидатися, -даюся, -єшся, сов. в. укинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Быть бросаемымъ, брошеннымъ, бросаться, броситься. У те саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій. 2) Приключаться, приключиться, появляться, появиться. Вкинувся упадок. Йому щось на руці вкинулось. Укинувся червак у хліб. Сивий волос почав укидатись. Страх у серце вкинувся. 3) Пристращаться, пристраститься, предаваться, предаться. Вкинувся у крадіжку. Не вкидайся так тяжко в своє горе. Вкидається у прядіння. Cм. удаватися.
Царівний, -ного, м. = царенко.
Чингал, -ла, м. Кинжалъ. Тільки й зоставили собі по чингалу, про всякий случай, од звірюки.
Шваба, -би, ж. Обида, оскорбленіе. І ми сю швабу подаруємо?... Хиба мени голову одкусе, щоб я за цю наругу не помстився.
