Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Заме́люватися, -лююся, -єшся, гл. Завираться. Він уже замелюється.
Кремсати, -саю, -єш, гл.
1) Обрубывать, обтесывать.
2) Переносно: плохо, неумѣло дѣлать что.
Лати́рник, -ка, м. Пройдоха? гуляка? Ювелірник-латирник.
Послушниця, -ці, ж. Служанка. Ум. послушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. нар.
Решт, -ту, м. = решта.
Сойка, -ки, ж.
1) = соя. — лісова. пт. = лускогоріх.
Торопати, -паю, -єш, гл.
1) Бѣдствовать, влачить жизнь.
2) Болтать.
Хваток, -тка, м. Въ выраженіи: на хватку. Наскоро, спѣша. Випив на хватку стакан чаю.
Ширяння, -ня, с.
1) Паре́ніе, полетъ.
2) Тыканіе, пыряніе.
