Зальо́ги, -гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас.
Зві́дниця, -ці, ж. Обманщица.
Карий, -а, -е. 1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі?
2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Ум. каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами.
Наборо́шнювати, -нюю, -єш, сов. в. наборошни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. — ті́сто. Посыпать мукой тѣсто, чтобы оно не липло къ столу.
Побренькувати, -кую, -єш, гл. Побрякивать. Ой возьму я ключі не побренькуючи.
Пооблапувати, -пую, -єш, гл. То-же, что и облапати, но во множествѣ.
Смілішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться смѣлѣе.
Ступійка, -ки, ж. Подножка въ экипажѣ.
Тернь, -ня, м. = терен. В мене очка чорненькії як тернь на галузі.
Тополя, -лі, ж.
1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька.
2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. Ум. топо́лька, топо́ленька.