Вередниця, -ці, ж. = вередійка. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться.
Відрада, -ди, ж.
1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада.
2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Cм. відрадість.
Го́ц, го́ца меж. Скокъ! гопъ! (при прыганьи, танцахъ). Не кажи гоц, поки не перескочені. Гоца драла, гоца драла.
Зака́йок, -йку, м. = закальок.
Збрата́тися, -та́юся, -єшся, гл. Сдружиться.
Перетрясатися, -саюся, -єшся, сов. в. перетрястися, -суся, -сешся, гл.
1) Трястись, перетрястись въ переѣздѣ и перевозкѣ, перевезтись съ имуществомъ. Яким як почув, що архирей обіцяв ха, то й не став перетрясатись; а що перевіз — тут було, а решта й на тій парафії.
2) Только сов. в. Надрожаться отъ холода, передрогнуть. Ой коли б ти, мати, знала, яке лихо в дорозі, що перетрясешся на лютім морозі.
Підгороддя, -дя, с. = підгородня.
Пороскурювати, -рюю, -єш, гл. Раскурить (во множествѣ). Пахучії ладани пороскурювані.
Потолоччя, -чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє.
Похід, -хо́ду, м.
1) по́хід. Походка, поступь. У обох похід однаковий: як увечері, то й не розбереш, котрий іде: чи той, чи сей. Видно пана по походу. Похід жвавий і моторний. У кожного звіря в плавні є свій похід.
2) похід. Походъ. Cм. поход. Ум. походець. Не Маріїн то походець, то Маріїн лиш уборець.