Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Завіта́льник, -ка, м. Посѣтитель. Мучать Тетяну завітальники. Хто не зайде, то все одно кажуть, що Василь до иншої ходить.
Пихатий, -а, -е. Спесивый, гордый. В їх пихатому серці нема місця любові ік простим людям.
Повія, -вії, ж. = повійниця. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється.
Полісун, -на, м. Лѣшій.
Пообкручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обкрутити, но во множествѣ.
Свербила, -ли, ж. Раст. = голодовина.
Скувати, -ся. Cм. сковувати, -ся.
Утаскатися, -каюся, -єшся, гл. Залѣзть, влѣзть. Учора я в болото втаскалася. Поставив чоловік під Великдень вершу, а у неї та утаскавсь чорт.
Хвастовитий, -а, -е. Хвастливый. Ну, та й хвастовитий парубок: і те в його гарне, і се в його гарне, і тільки сам він і гарний.
