Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

любець

Любе́ць, -бця́, м. 1) = люби́сток. Чи ти мене, моя мати, в любцю не купала, що ти мені, моя мати, долі не вгадала. Чуб. V. 357. 2) Милый. Ой як любця не любити, коли очки чорні! Гол. III. 514.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБЕЦЬ"
Бережан, -на, м. Прибрежный житель.
Близчитися, -чуся, -чишся, гл. Становиться ближе.
Верхнина, -ни, ж. Сливки. Вх. Зн. 6, 37. Ум. верхнинка.
Відщепнути, -ся. Cм. відщіпати, -ся.
Дале́зний, -а, -е. Очень далекій.
Кондійка, -ки, ж. Ендова; церковный сосудъ, въ которомъ святятъ воду.
Невдатність, -ности, ж. Неумѣлость, неспособность.
Позгонити, -ню, -ниш, гл. 1) Согнать съ мѣста (многихъ); согнать въ одно мѣсто. Уже й овець позгонили. Мир. ХРВ. 39. 2) Взогнать (многихъ). Позгонив воли на гору.
Тарганів, -нова, -ве Принадлежащій, свойственный таракану. Шейк.
Требник, -ка, м. Требникъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮБЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.