Батькувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Бранить, задѣвать бранью отца. Вона як подивилась, давай його батькувати: «Ти, каже, сякий-такий сину!..».
2) Быть отцемъ. Быть посаженнымъ отцемъ.
3) Быть начальникомъ; дѣйствовать въ качествѣ отца. Батьку козацький, славний лицаре! Доки тобі тута пустувати? Час пора йти на Вкраїну батькувати...
Вибештати, -таю, -єш и вибештувати, -тую, -єш, гл. Выбранить. Вибештував, буде з його.
Грудя́, -ді́, ж. = Груда 1.
За́йми́на, -ни, ж. = займанщина.
Зани́в, -ву, м. То-же, что и толока (пастбище для скота), но находящаяся за полями.
Недбалість, -лости, ж.
1) Нерадивость, нерачительность, небрежность. Аже ж Петро своєю недбалістю пропав.
2) Беззаботность, безпечность.
Родовитість, -тости, ж.
1) Знатное происхожденіе, родовитость.
2) Наслѣдственность.
3) Плодородіе.
Розбрикатися, -каюся, -єшся, гл. Приняться лягать. Коні ся розбрикали, шальвію подоптали.
Тук, -ка, м.
1) Жиръ. Туком уста їх захрясли.
2) Плодородіе, изобиліе. Вінцем благим вінчаєш літо, де ступиш, туком наповняєш. Упивсь від тука цієї господи.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.
