Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Довоми́на, -ни, ж. = Домовина. Зроби.... довомину, а я піду до попа, щоб прийшов завтра поховати.
Масю́сінький, -а, -е. Крохотный, чрезвычайно малый.
Молодожо́н, -на, м. Молодоженъ. Старий, та перевернувсь на молодожона.
Низько нар. Низко. Ум. низенько, низьке́нько. Сонце низенько, вечір близенько.
Поперекраювати, -юю, -єш, гл. Перерѣзать пополамъ (во множествѣ).
Тапчанників, -кова, -ве Принадлежащій мастеру, дѣлающему тапчани.
Убір, убо́ру, м. Уборъ, нарядъ. 2) — церко́вний. Церковное облаченіе.
Шептун, -на, м. Знахарь, пришептывающій.
Шльонзк, -ку, м. Силезія.