Бугай, -гая, м.
1) Племенной быкъ.
2) пт. выпь. Ardea stellaris. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Бугай гуде в болоті. Кахне крижня або прогуде бугай.
3) Волчокъ (игрушка).
4) Сильный и здоровый человѣкъ.
5) Названіе одного изъ ударовъ палкой въ игрѣ: віл.
6) — скажений. Родъ дѣтской игры.
7) мн. Родъ фасоли. Ум. бугаєць. бугайок. бугайчик. Ув. бугаяка.
Зжи́ти, зживу, -веш, гл. Прожить. От затого місяць зживе у нас, а ще не привикне. Ми з тобою вік зжили.
Ковалювати, -люю, -єш, гл. Заниматься кузнечнымъ мастерствомъ. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують.
Ма́біть нар. = мабуть. Е-е, дядечку! вона, мабіть, чи не ковшем їх міряє.
Поблизнити, -ню́, -ниш, гл. = поблизничити. Таки ж одного привести — живіт болить, а то ж двоє поблизнила.
Понасквернювати, -нюю, -єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ, о многихъ). Понасквернювали коло порога, що гидко й до хати доступити.
Сосничок, -чка, м. Ум. отъ сосник.
Спірний, -а, -е. 1) Скорый, быстрый. Спірний кінь. Сухе жито спірне молотити. Чоловік спірний до роботи.
2) Спорный, прибыльный, выгодный. Набиток злий не спірний. Яке не вилягло та не поплуталось жито, те спірне косити, а те — ні.
Цебрина, -ни, ж. = цямрина. Найшов криничку. Тільки що став пить воду, та якось об цебрину і розбив те яйце.
Черезножиця, -ці, ж. = поверхниця.
