Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куча

Куча, -чі, ж. 1) Куча. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. мала куча. Игра, въ которой съ крикомъ «мала куча!» играющіе валятъ одинъ другого въ кучу. КС. 1887. VI. 480. 2) Клѣть для птицъ. Лисичка прибігла і вп'ять украла (курочку); принесла додому, заперла в кучу. Рудч. Ск. І. 20. 8) Хлѣвъ для свиней. Шух. І. 185. Ум. кучечка, кучка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 334.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЧА"
Гика, -ки, ж. = гич. Вх. Лем. 403.
Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 142
Менджигува́ти, -гую, -єш, гл. = манджувати. Козел. у.
Мотну́ти, -ся. Cм. мотати, -ся.
Позгромаджувати, -джую, -єш, гл. = позгрібати.
Послизнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поскользнуться. Як послизнувся, та й упав. Н. Вол. у.  
Скруг, -га, м. на скрузі. На ущербѣ луны. Йому на скрузі голова болить. Канев. у.
Скрушувати, -шую, -єш, сов. в. скруши́ти, -шу́, -шиш, гл. Сокрушать, сокрушить. І вернувсь до неї розум, скрушений бідою. К. МБ. XI. 146.
Уперто нар. Упрямо, упорно.
Чабрак, -ка, м. Чепракъ. На коні узда шовкова, турецьке сідло, на чабраці з кармазину золоте письмо. Млак. 65.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.