Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кропівник

Кропівник, -ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, но которому съ горы внизъ спускается дерево. Шух. І. 179.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 311.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРОПІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРОПІВНИК"
Буслячий, -а, -е. Относящійся къ аисту.
Жало́бний 2, -а, -е. Траурный.
Мрі́йниця, -ці, ж. Мечтательница. Желех.
Начерк, -ку, м. Набросокъ. Тут уже критика вбачав начерк літератури поважнійшої. К. ХП. 124.
Однобожник, -ка, м. Монотеистъ. Желех.
Передихнути, -ну́, -не́ш, гл. Передохнуть.
Предозвілля, -ля, с. Приволье, раздолье, удобное мѣстоположеніе. У вас тут гарне предозвілля і вода близька, над річкою городи... Волч. у.
Рубель I, -бля, м. 1) Длинная жердь, накладываемая сверху воза съ сѣномъ, снопами и притягиваемая за концы веревкою такъ что она удерживаетъ лежащее на возу. 2) Валекъ для катанія бѣлья — толстая плашка съ зарубками и рукоятью. Як гарний рубель, широкий та важенький, так і сорочки гарно покачаєш. Харьк. Ой бив рублем і качалкою. Н. п. 3) = рубеж 1. Шух. І. 206, 209.
Спустіння, -ня, с. Запустѣніе. Єв. Мр. XIII. 14.
Улесливий, -а, -е. Льстивый, вкрадчивый. Чоловік улесливий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРОПІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.