Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
Доку́пи нар. Вмѣстѣ.
Ковиза, -зи, ж. Бочарный инструментъ для сгибанія обручей. Ум. ковизка.
Красивий, -а, -е. Придающій красоту. Прибігли до його трупу, покропили цілющою водою — він сціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ше кращий став.
Мура́шка, -ки, ж. Муравей. Мурашки, мурашки! поховайте подушки, бо татари йдуть.
Намасти́ти, -ся. Cм. намащувати, -ся.
Перекидький, -а, -е. = перекидистий.
Подарунок, -нка, м. Подарокъ. Шкода твоїх подарунків, що їй дарував. Благайте його, панотченьку, й словами, й подарунками. Ум. подаруночок.
Суперечка, -ки, ж. Ум. отъ суперека.
Шмига, -ги, шми́ґа, -ґи, ж.
1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня.
2) У колесниковъ: дощечки длиной въ 1/2 аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ.
3) Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ. до шми́ги, під шми́гу. Кстати, къ дѣлу. Чи тобі ж до шмиги сватать сина піхотою. не до шми́ги. Неумѣстно, некстати. Не до шмиґи балака.
