Анталю́з, -за, м. Серебряная монета, получившая, путемъ особыхъ пріемовъ владѣльца ея, чудесную силу возвращаться къ хозяину (въ нар. повѣрьяхъ). Cм. інклю́з.
Го́нір, -нору, м. = Гонор.
Дрюче́чок, -чка, м. Ум. отъ дрюк.
Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. 2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила.
Ірвонути, -ну́, -не́ш, гл. = рвонути. Воно ж за чуб як ірвоне.
Колосся, -ся, с. соб. Колосья. Лежить як жива, у пшениці, аж колосся над нею похилилось. Молоде колосся з жита зриваю.
Орендарь, -ря́, м. Арендаторъ.
Простибі сокр. изъ прости-біг. Прости Богъ. Простибі, що такого бажаю. І спасибіг вам, паниченьку, і простибіг вам за вашу ласку.
Сторіки, -рік, ж. Сотни рѣкъ. І потече сторіками кров у сине море.
Страчувати, -чую, -єш, сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл.
1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу.
2) Лишать, лишить жизни, казнить. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Вже Харька стратили й заховали. — дитя. Производить, произвести выкидышъ.
