Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Вівця, -ці, ж.
1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Вівцю стрижуть, а друга дивиться.
2) мн. Родъ дѣтской игры. Ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля.
Ґе́дзатися, -заюся, -єшся, гл. 1) О четверон. животныхъ: бѣгать, мечась изъ стороны въ сторону, подъ вліяніемъ боли отъ укушеній овода. 2) О людяхъ: метаться, бросаться изъ стороны въ сторону. Бідолашний не знаходив собі місця: ґедзався, буцім підпалювали його вогнем. Кричала, ґедзалась, качалась. 3) О людяхъ: капризничать, привередничать.
Забу́лькати, -каю, -єш, гл. О жидкости: забульчать, забулькать, забултыхать.
Засхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = засохти. Загинеш, серденько, загинеш, мов ряст весною у ночі засхнеш.
Йой! меж. Ой! ай! Водиці, люде, хоть дробину — водиці — йой — мій Боже, тну!
Крівавниці, -ць, ж. мн. Красныя бусы.
Семиразка, -ки, ж. Сѣть, въ 1/4 кв. арш. которой во всѣ стороны помѣщается семь ячей.
Хлопко, -ка, м. Мальчикъ, юноша. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, під ним кониченько, коник вороненький. Ой запрягай, хлопку, коня вороного, да поїдем вінчаться до попа чужого.
Чорність, -ности, ж. Чернота. Ой чорна я, чорна, я то знаю сама: я про свою чорність мам фраіра пана.
