Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каплун

Каплун, -на, м. 1) Кладеный, холощеный пѣтухъ. У містечку Берестечку десять кур, а десята чубатая, ще й каплун. Н. п. (О. 1861. II. 6). В маслі каплунів зготувати. ЗОЮР. І. 321. 2) Названіе хитраго вола. КС. 1898. VII. 46.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 217.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАПЛУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАПЛУН"
Дола́годжувати, -джую, -єш, сов. в. дола́годити, -джу, -диш, гл. Оканчивать, окончить починять что, долаживать, доладить. Чи ти скоро долагодиш воза?
Досла́ти Cм. досилати.
Злеге́нька и злегесенька, нар. Ум. отъ зле́гка.
Кавпіти гл. Терпѣть нужду, нуждаться. Желех.
Коління, -ня, с. соб. Колѣни. На коління падають, владиці Богу честь дають. Чуб.
Колотниця, -ці, ж. Сварливая женщина, заводящая ссоры.
Мущи́нський, -а, -е. Мужской. Шух. І. 120.
Неохайний, -а, -е. Неопрятный.
Опука, -ки, ж. 1) Мячъ. КС. VI. 457. кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Г. Барв. 296. Онилка кинулась до мене опукою. Г. Барв. 211. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Греб. 381. Впала опукою. Мир. ХРВ. 18. 2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. Мнж. 188. 3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ. Остер. у.
Сербин, -на, м. 1) Сербъ. 2) Родъ танца. ЗЮЗО. II. 503. Ум. сербинонько.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАПЛУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.