Вимітати, -таю, -єш, сов. в. вимести, -ту, -теш, гл. Выметать, вымести. Вимети хату.
Гуля́точки, неспрягаемый ум. глаголъ отъ гуля́ти. А тепер єсь у пригоді, гулятоньки годі.
Замурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать.
Імати, -ма́ю, -єш, сов. в. іми́ти, іму́, ме́ш, гл.
1) Брать, взять, поймать, хватать, схватить. Наперед невода риби не імати. Як заверли мрежі, імили двіста штири риб. Ой казав пан круль Варвару імити.
2) — віри. = няти віри.
Кравецький, -а, -е. Портняжескій.
Лигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. 1) Cм. лягати 2. 2) Ударить, хватить. Ларченка як хто по потилиці лигнув.
Поначіплювати, -люю, -єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Поначіплювано густо струни золотії.
Потруїти, -трую, -їш, гл. Отравить (многихъ).
Совинча, -чати, с. = совиня. У тебе соколинча, а в мене совинча.
Убезпечати, -ча́ю, -єш, сов. в. убезпечити, -чу, -чиш, гл. Увѣрять, увѣрить, обнадеживать, обнадежить, обезопашивать, обезопасить. А я тебе, мій Нечаю, не убезпечаю: держи коня, держи в сідлі для свого звичаю. Признайсь мені, дівчинонько, чи будеш, ти певна? Ой не буду, козаченьку, тебе вбезпечати. Катерина й питає: «де ж дінем запорозьких козаків»? А він її убезпечив: «знайдуть, каже, де дітись».
