Запля́мкати, -каю, -єш, гл. Зачавкать губами.
Кахельник, -ка, м. Мастеръ, дѣлающій изразцы.
Маня́к, -ка́, м. и маня́ка, -ки, ж. 1) Чучело. А ще б'ють тетерюків на маняки. 2) Вѣха. Багацько снігу, але дарма! Маняки є шляхом, то потраплю. 3) Призракъ, привидѣніе. Боюсь сіх відьом да маняк. 4) Статуя? Баня (церковна) виведена зкругла — гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша, і на кожній більшій гранці вікно, а на меншій — замісць вікна, маняк з чорного мармуру.
Підпарювати, -рю́ю, -єш, сов. в. підпарити, -рю, -риш, гл. Подогрѣвать, подогрѣть снизу (ледъ).
Порябити, -блю́, -биш, гл. Сдѣлать рябымъ. Віспа одного хлопця мені порябила.
Ткачів, -чева, -ве Принадлежащій ткачу.
Худнути, -ну, -неш, гл. Худать, тощать. (Скотина) стала худнути та слабнути, а далі й дохнути.
Церківник, -ка, м. Звонарь и пономарь вмѣстѣ.
Цурпелити, -лю, -лиш, гл. Тащить, волочить. А ну, цурпель уже деревину скоріш!
Чвати, чваю, -єш, гл.
1) = цькувати. Не раз, не два псами чвали.
2) чває один на другого. Ѣдкими словами уязвляютъ другъ друга, ругаютъ. .
