Листо́вний, -а, -е. Письменный.
Назирну́ти Cм. назирати.
Нетяга, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? На козаку, бідному нетязі три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — видні п'яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. Ум. нетяженька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Ув. нетяжище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха.
Повз нар. Мимо. Що повз мій двір, ворітечка голубка летіла.
Попатлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошить (многихъ).
Посварити, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Поссориться. Вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили.
2) — кого́. Поссорить.
3) — кого. Сдѣлать кому выговоръ, выбранить кого. Треба його посварити, щоб звичайніший був. Його мати посварила, що в мене бував.
Приятно нар.
1) Благопріятно.
2) Любезно, мило, привѣтливо.
3) Прилично. Надіть чумарку: до пана йти приятніш.
Руманець, -нця, м. Раст. Matricaria chamomyllata.
Стервин, -на, -не. Относящійся къ падали. Оце стервиного батька сини.
Хрупостня, -ні, ж. Хрустѣніе, трещаніе. Чує вона вже вдень незвичайну хрупостню по снігу на дворі і гомін.