Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зубчик

Зубчик, -ка, м. Ум. отъ зубець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 188.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЧИК"
Безвесельний, -а, -е. Лишенный веселъ. Безвесельні ґалери. К. МХ. 15.
Власноручний, -а, -е. Собственноручный. Багато гетьманських власноручних листів. О. 1862. VII. 63.
Заду́бти, -бну, -неш, гл. = задубіти.
Копіяшний, -а, -е. = копійчаний.
Обачити, -чу, -чиш, гл. 1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769. 2) Замѣтить. М'я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376.
Обкувати Cм. обковувати.
Передобідок, -дку, м. Закуска передъ обѣдомъ, поздній завтракъ. Лихий передобідок і найліпший обід попсує. Ном. № 11961.
Повимокати, -каємо, -єте, гл. Вымокнуть (о многихъ). В людей жито або повимокає, або посохне. Г. Барв. 195.
Прожирати, -ра́ю, -єш, сов. в. прожерти, -жеру́, -жере́ш, гл. Проглатывать, проглотить; сожирать, сожрать, пожрать. Драг. 249. Адам узів в рот та нагадавсі, шьо то Бог заказав, та й лапнувсі за горло, щоби не прожер. Гн. II. 223. Плив по морі, та й го риба з човном прожерла. Гн. І. 48. Царь оддав змієві прожерти свою дочку. Драг. 248.
Совуня, -ні, ж. ласк. отъ сова.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.