Збуря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. збу́рити, -рю, -риш, гл. 1) Разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить. Мов городи, що ти збурив, пам'ять його зникла. 2) Волновать, взволновать, возмущать, возмутить. Та дума блискавкою мигнула в його голові, збурила всю кров.
Кавсікнути, -кну, -неш, гл. Умереть.
Кітлик, -ка, м. Горшокъ, въ которомъ варится кулешъ. Cм. кулешінник.
Напряда́тися I, -да́юся, -єшся, сов. в. напря́стися, -ду́ся, -де́шся, гл. Напрядаться, напрясться, попрясть вдоволь. Поки багатая наспалась, убогая-небогая напрялась.
Півдев'ята, числ. Восемь съ половиной.
Пікинер, пікинір, -ра, м. Пикинеръ. А в пікинери вербували, та теж охочих. Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати.
Побреніти, -ню́, -ни́ш, гл.
1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни.
2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Пустомолка, -ки, ж. Ханжа. Були там чесні пустомолки.
Солодок, -дка, е = солодкий. Не будь ні гірок, ні солодок.
Хвіщ, хвоща, м. 1) = хвощ. 2) = хвощанка.
