Жебра́ний, -а, -е. Нищенскій, добытый нищенствомъ, выпрашиваніемъ. піти на жебраний хліб. Обнищать, сдѣлаться нищимъ. Врешті пан той пішов на жебраний хліб, а через кого? Через жида.
Зваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = звалити.
Мину́лість, -лости, ж. Прошлое.
Подруцкати, -каю, -єш, гл. Раздробить, растереть.
Позамулюватися, -люємося, -єтеся, гл. 1) Быть занесеннымъ иломъ (во множествѣ). Над річкою городи позамулювались. 2) Натереть себѣ шею ярмомъ (о волахъ). Воли позамулювались, до треба... волам шиї парить, щоб погоїлись.
Простягатися, -гаюся, -єшся, сов. в. простягтися, -гнуся, -нешся, гл.
1) Протягиваться, протянуться. Простяглась та й лежить. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага.
2) Только сов. в. Направиться. Василь.... простягся на музики під верби.
Скала, -ли, ж. = скеля. Сидить ворон над скалою, похитує головою.
2) Въ летящемъ рою: передовой рядъ пчелъ. Скала веде рій у ліс. Cм. скаль.
3) = скалка 1, 2. Виняти скалу з ноги.
Спустувати, -ту́ю, -єш, гл. = спустіти. Коли ж воно, дума, ті вовки у хаті заведуться? Хиба як спустує?
Теліпати, -па́ю, -єш, гл. Качать. Дивлюсь, а вороннє вже гусенятами вгорі теліпає, воронятам несе.
Узлик, -ка, м. = вузлик. Із кишені взявши узлик, гарно шовком шитий, повен, мабуть на червінець.... Сама ще така, як узлик. Ум. узличок. Ти ж мій узличок! Ласкательное обращеніе къ ребенку.
