Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зголити

Зголи́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. І. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сдѣлать бѣднымъ, нищимъ. Та бодай же ти, корчмо,... та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Грин. III. 286.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Бедро, -ра, с. 1) Бедро. Посаджу тя за бедрами, обв'яжу тя тороками. Гол. І. 120. 2) їхати на бедра верхи. Вдвоемъ ѣхать верхомъ на одной лошади. Подольск. г.
Бурунька, -ки, ж. Трубка курительная (изъ березоваго корня)? У глибокій кишені люлька бурунька. Мет. 444.
Дові́ряний, -а, -е. Дознанный, испытанный, несомнѣнный. Що є відьми — се довіряна річ. Н. Вол. у.
Запсува́ти, -сую́, -єш, гл. = зопсувати. Мет. 373. Старий віл ніколи борозни не запсує. Ном. № 8919.
Зранку, зрання, нар. = зрана. Приходили люди зранку. Рудч. Ск. II. 168. Орав же я зрання до полудня, доки не прийшла на серденьку туга. Чуб. V. 157.
Описуватися, -суюся, -єшся, гл. Описываться.
Подріжнятися, -ня́юся, -єшся, гл.кому. Подражать кому. Вх. Лем. 452.
Попереслухувати, -хую, -єш, гл. Выслушать (многихъ).
Тхорина, -ни, ж. 1) Одинъ хорекъ. Шейк. 2) Мясо хорька. Шейк.
Хідлі, -лів, м. мн. Ходули. Паничі учаться на хідлях ходити. Вх. Зн. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.