Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зголити

Зголи́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. І. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сдѣлать бѣднымъ, нищимъ. Та бодай же ти, корчмо,... та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Грин. III. 286.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Від'Їдатися, -даюся, -єшся, сов. в. від'їстися, -їмся, -їсися, гл. 1) Откармливаться, откормиться. 2) їсти як зварить, то не від'їсися. Такъ вкусно сварить, что все ѣлъ бы. Св. Л. 17.
Відкриватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відкритися, -криюся, -єшся, гл. Открываться, открыться.
Кахляний, -а, -е. = кахельний.
Лишівка, -ки, ж. Раст. Cantharellus cibarius. Вх. Лем. 432.
Льодови́й, -а́, -е́ Ледяной. Таке холодне, як льодове. Лебед. у.
Попосваритися, -рюся, -ришся, гл. Нассориться, много поссориться. Коло кожного воза треба попосваритись. О. 1862. VI. 98.
Правник, -ка, м. Юристъ, правовѣдъ. К. ПС. 41. Желех.
Прив'ялий, -а, -е. Привядшій, отчасти увядшій. Левиц. Пов. 103.
Фільварок, -рку, м. Ферма, загородный домъ. Тепер би нам наперти.... на панські замки, на двори й фільварки. К. ЦН. 210.
Цвітин, -ну, м. = цвіт 1, 2. Зроблю тобі хатину з рожевого цвітину. Мет. 120.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.