Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зголити

Зголи́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. І. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сдѣлать бѣднымъ, нищимъ. Та бодай же ти, корчмо,... та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Грин. III. 286.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Виразність, -ности, ж. Выразительность, ясность, внятность. Желех.
Даро́ваний, -а, -е. Подаренный. Дарованому один кінець. Ном. № 4614. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Ном. № 4616.
Жирови́й, -а, -е. 1) Незаконнорожденный, прижитый. Мнж. 180. Жаль хлопця доброго, він жирову бере дочку. 2) Трефовый (о масти въ картахъ). К. С. 1887. VI. 466. Очі витріщив, як жировий туз. Ном. № 6596.
Кликотіти, -кочу, -чеш, гл. = клекотіти.  
Пахолок 1, -лка, м. 1) Мальчикъ, мальчуганъ; парень. Чуб. V. 917. Я малий пахолок, родився в вівторок, а в середу рано до школи оддано. Н. п. 2) Слуга.
Попереминатися, -наємося, -єтеся, гл. То-же, что и перем'ятися, но во множествѣ.
Поспів, -ву, м. 1) Пѣніе, напѣвъ. 2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи. К. Дз. 149.
Ствердіти, -ді́ю, -єш, гл. Отвердѣть. Земля вже стверділа. Рк. Левиц. Стверднути, дну, неш, гл. = ствердіти. Желех.
Шерстєнник, -ка, м. = підклад 2. Шух. І. 78.
Штик, -ка, м. Штыкъ. Од штика спину смика. Ном. № 976.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.