Відкараскатися, -каюся, -єшся, гл. Отдѣлаться, отбояриться. Лихим лихом причепивсь, насилу відкараскався від його.
Гафтарь, -ря, м., гафтува́ння, -ня, с. гафтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = гаптарь, гаптування, гаптувати.
Дубрі́вний, -а, -е. = дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Дубрівная зазуля. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими.
Напанува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. 1) Достаточно погосподствовать. 2) Достаточно побарствовать.
Позлущуватися, -щуюся, -єшся, гл. То-же, что и злущитися, но во многихъ мѣстахъ.
Попідлі нар. Подлѣ, возлѣ. Ой взяв же єго попідлі коня, а повіз ею а в чеську землю.
Роскучматися, -маюся, -єшся, гл. = роскудлатися. (О волосахъ).
Скончити, -чу́, -чи́ш, гл. = скінчити. Розступися, синє море, в своїй широкості, — нехай же я життя скончу в твоїй глибокості.
Таки сз.
1) Таки, все таки, при всемъ томъ. Хоть не своє — позичене, а все таки лихо. З Запорожжя понаходило таки чимало січовиків. Не скажу таки тобі.
2) Именно, же. Таки ж той самий осавула, що колись приходив за Василем, раз зайшов до Ганни в хату. Поїхали вони, моя прабаба, а її вже прапрабаба, із своїм таки чоловіком на ярмарок.
Шкалювати, -люю, -єш, гл.
1) Поднимать на смѣхъ, поносить, ругать. Шкалював мене, шкалював.
2) ? Шо вже оббивають бляхою баню? Та ні, ше но тільки шкалюють.
