Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згнічувати

Згні́чувати, -чую, -єш, сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2)се́рце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГНІЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГНІЧУВАТИ"
Беззаконство, -ва, с. Беззаконіе. Держишся ти старого беззаконства, ти думаєш, як думали поганці. К. Іов. 49.
Галунити, -ню, -ниш, гл. Мочить въ растворѣ квасцевъ. Чуб. ІІІ. 15. Крашанки галунять, а тоді варять у кірці. Черниг. у.
Дівосну́б, -ба, м. = Дівошлюб. «Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе.... старость, бояръ, пословъ, дівоснубовъ». Чуб. IV. 56.
Доброхі́тний, -а, -е. Добровольный.
Заже́рливість, -вости и пр = зажирливість и пр.
Зазлости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Надѣлать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів. Черк. у.
Згрізну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Строго прикрикнуть, погрозить. О. 1861. X. 39. Згрізнувсь пан на Лирика, тупнувши ногою: «А ти, каже, плут, п'яниця! я въ тебе слугою?» ЗОЮР. II. 86.
Кисет, -та, м. Кисетъ. Плели з ниток якісь кисети на тютюн. Левиц. І. 506.
Лихта́рик, -ка, м. Ум. отъ лихта́рь.  
Спочивання, -ня, с. Отдохновеніе. Під вечір (сонце) іде зовсім на спочивання. Чуб. І. 5.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГНІЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.