Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Гойна, -ни, ж. Побѣгушка, вертушка.
Злука, -ки, ж. Соединеніе.
Мудренець, -нця и мудрень, -ня, м. Раст. Larix decidua.
Обіддя, -дя, с. соб. Ободья. Вози добрі кінські і чумацькі, обіддя міцне.
Очикнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Очнуться. Ластівочко-перепілочко, підлетіла під оконечко: очикнися, господинечко! Коровочки потелилися.
Харкіт, -коту, м. Хрипъ, хрипѣніе.
Храмник, -ка, м. Гость, пріѣхавшій на храмовой праздникъ.
Худібчина, -ни, ж. = худібка. Заробля, щоб таки збити хоч яку небудь худібчину. Занапастив худібчину через свою дівчину.
Чуткий, -а, -е. Чуткій. Чуткий, як утка. Чутке ж і в тебе вухо!