Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Заколи́сувати, -сую, -єш, сов. в. заколиса́ти, -лишу́, -шеш, гл. = заколи́хувати, заколиха́ти.
Крепак, -ка́, м. Крѣпостной. А сей Іван Золотаренко та був крепак.
Кров'янка, -ки, ж. 1) = кров. Тілько му ся кров'янки лляло. 2) Кровяная колбаса.
Наперекі́р нар. Наперекоръ, вопреки. Невесела думка наполягла на її чоло, наперекір веселій природі.
Перевесник, -ка, м. 1) Сверстникъ, ровесникъ. Він мій перевесник.2) = перелесник. А хиба ж ви не знаєте, до кого й тепер у нас на селі перевесник літає?
Приклепка, -ки, ж. = прикліп. Лихо приклепки шукає.
Розв'язок, -зку, м. Рѣшеніе.
Сестриця, -ці, ж. Ум. отъ сестра.
Тараракати, -каю, -єш, гл. Издавать звукъ тарара; твердить одно и то-же; говорить вздоръ.
