Загурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Загремѣть, застучать, затрещать, почти то-же, что и загуркотіти 2; иногда просто зашумѣть сильно. Зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю. 2) Упасть, скатиться съ шумомъ, стукомъ, а иногда и просто упасть съ высоты. Так він і загурчав з кручі!
Лірви́ст, -та, м. = лірник. Дуже гарний лірвист.
Мирови́й, -а́, -е́ Мировой. Вже що піп ізв'язав, того ніхто не розв'яже, — хиба мировий розлуку дасть.
Негайний, -а, -е. Спѣшный, экстренный. Десь у мого миленького та негайна робота.
Непроворняка, -ки, об. Непроворный человѣкъ. Ішла роззявляка, а їхав непроворняка.
Підданий, -а, -е. 1) = підданець 1.
2) = підданець 2. Три пани, два отамани, а оден підданий. Сухомлинського пана підданий.
Потемки нар. Во тьмѣ. Що ви потемки промовили, повидну чутимуть.
Тертак, -ка́, м. и пр. = тартак и пр.
Тридцяток, -тка, м. Тридцать. Йому років до тридцятка було. Років коло тридцятка назад.
Устоятися, -то́юся, -їшся, гл. Устояться, отстояться. Вода в решеті не встоїться. Прихожу я до Дунаю, аж сколочено воду. Постояла молода, поки встоялась вода.
