Доно́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. доне́сти́, -су́, -се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. донести́ у ву́ха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть.
Магна́т, -та, м. Магнатъ. А магнати палять хати, шабельки гартують.
Миряни́н, -на, м. Мирянинъ. Гаразд дзвонити попереду як миряне зійшлися. Усякому мирянину по семеро жидовинів.
Напа́сти II, -ся. Cм. напасати, -ся.
Піддирання, -ня, с.
1) Разореніе птичьихъ гнѣздъ. Через те піддирання йому й лихо сталося: поліз сороку піддирати, гілка вломилась, а він додолу.
2) Выниманіе изъ ульевъ сотовъ.
Погнівити, -влю, -виш, гл.
1) Погнѣваться. Не погніви: то Бог дав, те й з'їж.
2) Разгнѣвать. Та виломлю калинову квітку та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити.
Псалтирочка, -ки, ж. Ум. отъ псалти́рка.
Ряндя, -дя, с. Лохмотье, тряпье.
Сповивати, -ваю, -єш, сов. в. сповити, -в'ю, -єш, гл.
1) Завязывать, завязать, обвивать, обвить (тканью).
2) Пеленать, спеленать. Там Пречиста свого сина купала, а скупавши, в шовкове сповила.
Сяговина, -ни, ж. Саженные дрова.
