Безпалок, -лка, м. и безпалько, -ка, м. Человѣкъ, не имѣющій одного или нѣсколькихъ пальцевъ; безпалый.
Кінець, -нця́, м. 1) Конецъ, окончаніе, заключеніе. Кінець — ділу вінець. Царству його не буде кінця. на при кінці. Въ концѣ, напослѣдокъ. На при кінці всього й каже... до кінця. До конца, до окончанія. До кінця там досидів. кінець віку. а) Окончаніе жизни. Оце вже кінець мого віку. б) Конецъ міра. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. дійти кінця́. Окончить. а вже ж я тобі доїду кінця! Ужъ я тебя доканаю! 2) Конецъ (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Кінцем ножа копирсає. кінці в край. Нѣтъ выхода, безвыходное положеніе. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конецъ. 4) Край, предѣлъ. Позбірав вибраних од кінця землі до кінця неба. Употребляется какъ нарѣчіе съ родительнымъ падежемъ: кінець стола, кінець села. На концѣ стола, села. Сидить батько кінець стола. Тоже значитъ и кінці стола. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. 5) Окончаніе книги. Кінець Чорній Раді. Ум. кінчик, кінчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок.
Обмочити Cм. обмочувати.
Посіктися, -січуся, -че́шся, гл. Посѣчься. Мої довгі коси посічуться.
Похитнути, -ну́, -не́ш, гл. Пошатнуть, покачнуть.
Стоокий, -а, -е. Имѣющій сто глазъ. Стоока наче вона була, все бачила.
Сутужний, -а, -е. Тяжелый, трудный, суровый. Чом ти, гаю, не зеленієш? Як я маю зеленіти: була зіма сутужная.
Тридцятий, -а, -е. числ. Тридцатый.
Хрипавка, -ки, ж. Хрипота, осиплость.
Ціп I, -па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Брехати — не ціпом махати. 2) ціпи в'язати. Ссориться. 3) ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. 4) Порода большихъ грушъ. Ум. ці́пик.
