Бендюга, -ги, ж. 1) бендюга = ломака = дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. 2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. 3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперегъ. 4) мн. бендюги. Родъ простой повозки, ломовые роспуски.
Викохати, -ся. Cм. викохувати, -ся.
Є́днус, -са, м. = дукач 2. Поверх такої то шиї, на чорній бархатці, широкій, так, що пальців може у два, золотий єднус, і у кольці зверху камінець червоненький.
Журна́л, -лу, м. Журналъ, періодическое изданіе. При універсітеті почав іздаватись журнал «Украинскій Вѣстникъ».
Кироман, -ну, м. Раст. Stalice latifolia Lm.
Махови́й, -а́, -е́ Маховой. махові вила. Длинныя вилы для метанія сѣна на вершину стога. маховий сажень. Мѣра длины, насколько можно разставить руки въ противоположныя стороны.
Підбрехач, -ча, м. Человѣкъ, помогающій лгать. Въ шутку такъ называютъ второго свата, который, при сватовствѣ, своими поддакиваніями и добавленіями помогаетъ товарищу. Та у нього чимало є чого, каже перший староста. — Де то чимало? каже підбрехач. — У нього усього є багацько.
Розскакатися, -каюся, -єшся, гл. Распрыгаться, растанцоваться.
Трівожити, -жу, -жиш, гл. Тревожить. У привидки трівожиш мою душу.
Черво нар. Красно. Сонце сіда черво.