Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Згі́р'Я Cм. згірря.
Кросенце, -ця, с. Ум. отъ кросно.
Кутниця, -ці, ж. Прямая кишка. Росомаха запуска скотині лапу під хвіст та видира кутниню.
Москалі́вна, -ни, ж. 1) Дочь великоросса. 2) Дочь солдата. Чи не москалівна? так же, казали, у москаля дочка вмерла.
Пазинати, -на́ю, -єш, гл. = пазити.
Пластувати, -ту́ю, -єш, гл. Быть пластуномъ. Про Михайла була чутка, що він пластував у Чорноморії.
Самітний, -а, -е. = самотний. Зося не придатна до самітного тихого життя. Не кидай же хоть ти мене, Катрусю, самітної-бездітної зозулі.
Сповчити, -вчу, -чиш, гл. Сдѣлать, смастерить (съ трудомъ). Хату повчу та й не сповчу й досі. Плахту наймичці яку сповчить.
Тараскавка, -ки, ж. = тарахкавка.
