Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завіть

За́віть, -ті, ж. Проволока на задникѣ сапога.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 19.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВІТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВІТЬ"
Відповідувати, -дую, -єш, гл. = відповідати. А що він відповідував? Черк. у.
Гарчати, -чу, -чиш, гл. 1) Ворчать. Собака гарчить. Рудч. Ск. І. 18. Чия б гарчала, а твоя б мовчала. Ном. № 3481. 2) = гарикати.
Ерле́ць, -ця, м. Клеймо на ухѣ скотины: вырѣзка въ ухѣ въ виде прямого угла. Екатер. у. ( Залюбовск.). Черк. у. То-же въ видѣ остраго угла. Мнж. 182.
Ліп'я́нка, -ки, ж. = ліплянка. Одтвори, мати, ліп'янку, ведемо ті міщанку. Гол. IV. 364.
Опаморочитися, -чуся, -чишся, гл. Потерять сознаніе.
Пазолки Cм. пазілки.
Погріти, -грію, -єш, гл. 1) Нагрѣть. Буде чим руки погріть. Ном. № 9851. Та ж хаточка без вікон, без дверей, у тій хатці вітер не повіє і сонечко не погріє. Мил. 183. 2) Побить. Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів ломакою спину, дак син не дає. Г. Барв. 337.
Почужатися, -жаюся, -єшся, гл. Сдѣлаться чужимъ другъ другу. Вони кревні, та почужались. НВолын.
Ціпкати, -каю, -єш, гл. Пищать (о цыплятахъ, нѣкот. птичкахъ). Вх. Лем. 480.
Цісарева, -вої, ж. Императрица, жена императора. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВІТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.