Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

єрепуд

Єрепу́д, -да, м. Малорослый, но тяжелый человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 468.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄРЕПУД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄРЕПУД"
Березонька, березочка, -ки, ж. Ум. отъ береза.
Блейвас, -су, м. Свинцовыя бѣлила, бѣлила. Бо щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. ІІІ. 49.
Збо́їни, -їн, ж. мн. Мелко перебитая солома.
Князьський, -а́, -е́ = князький. Всякому роскаже, що вона князьська дочка. МВ. ІІ. 32.
Незбожно нар. Безбожно.
Олейник, -ка, м. Стекольщикъ. Шух. І. 33. Cм. олійник.
Опецьок, -цька, м. = оклецьок 2.
Столітній, -я, -є. Столѣтній. Столітнії очі як зорі сияли. Шевч. 205. Ліс столітній тихим сном дрімає. Млак. 85.
Украсти 2, -ся. Cм. украдати, -ся.
Ушелепкатися, -каюся, -єшся, гл. Попасть куда, забраться, попасть во что либо неудачно, несчастливо. Мнж. 193.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЄРЕПУД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.