Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доччин

Доччи́н, -на́, -не́. Дочерній, дочеринъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧЧИН"
Гірок, -рка, -ке = гіркий. Не будь солодок — проглинуть, не будь гірок — прокленуть. Г. Барв. 512.
Говоруха, -хи, ж. 1) Многорѣчивая женщина, говорунья. Котл. Ен. V. 36. 2) м. Говорунъ. Дрансес був дивний говоруха. Котл. Ен. VI. 57. Ум. говорушка, говорушечка. Дівчино пташиночко, щебетушечко! Співай мені, кажи мені, говорушечко. О. 1861. VІ. 151.
Настремець, -мця, м. Наслѣдникъ. Ананьев. у.
Обвинуватити Cм. обвинувачувати.
Плюгавка, -ки, ж. = плюгавиця. Желех.
Позагівляти, -ля́ємо, -єте, гл. Заговѣться (о многихъ).
Політура, -ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру. Св. Л. 223.
Попередочку нар. Ум. отъ попереду.
Поцупити, -плю, -пиш, гл. 1) Потянуть, потащить. 2) Утянуть, утащить. 3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я и осміхнувся. Мет. 109.
Родонько, -ка, родо́чок, -чка, м. Ум. отъ рід.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЧЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.