Дівнян, -ну, м. Раст. Ononis hircina.
Загре́ба, -би 1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. 2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами... (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). У Милорадовича: свадебный длинный хлѣбъ. 3) Жадный человѣкъ. Забере усе бісів загреба.
Затопи́ти, -ся. Cм. затопляти, -ся.
Латкувати, -ку́ю, -єш, гл. = латувати.
Пір, по́ру, м. Лукъ порей.
Покровка, -ки, ж. Яблоня, плоды которой созрѣваютъ къ концу сентября.
Розумування, -ня, с. Разсужденіе. Не багато тут буде нашого розумування.
Тернь, -ня, м. = терен. В мене очка чорненькії як тернь на галузі.
Цебенити II, -ню́, -ниш, гл. Сильно литься. Права ніжка рострощена, а з-під правого крила кров так і цебенить. Так і цебенить крів.
Шляшечок, -чка, м. Ум. отъ шлях.
