Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доостанку

Дооста́нку, дооста́ну, нар. Вконецъ, совершенно, окончательно. Не було добра змалку, не буде й доостанку. Ном. І сам я, хлопці, перестану, коли поб'ю всіх доостану. Сніп. 188.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 422.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДООСТАНКУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДООСТАНКУ"
Вистромлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. вистромитися, -млюся, -мишся, гл. Выставляться, выставиться, вытыкаться, виткнуться.
Ми́мика, -ки, ж. Мимика. Тульчинський тим часом говорить Катрусі мимикою про любощі. К. Бай. 13.
Насмажити Cм. насмажувати.
Пенявий, -а, -е. Небрежный, неловкій. Угор.
Пищавка, -ки, ж. Свирѣль. Гн. II. 154.
Пронишпорити, -рю, -риш, гл. = пронюхать. КС. 1883. II. 403.
Скаменілий, -а, -е. = скамянілий.
Смертно нар. Смертельно. Шла смертно. МВ. (О. 1862. І. 92).
Спроволока нар. Протяжно. Він говорить спроволока. Зміев. у.
Штовб, -ба, м. Стволъ дерева. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДООСТАНКУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.