Бентежити, -жу, -жиш, гл.
1) Смущать, обезкураживать, сбивать съ толку.
2) Тревожить, волновать. По світах свою силу показувать, людей дивувать та людський спокій бентежить. І нас новий бентежить Наливай.
3) Ругать, срамить, безчестить; покрывать срамомъ, безчестьемъ. Я гетьманом двадцять літ.... і я — тепер нікчемний дід — коверзував би ще про зраду? Глянь, що не вимудрує зло? На що мені бентежить славу?
Галушник, -ка, м. Большой любитель галушекъ.
Ґазді́вський, -а, -е. Хозяйскій.
Курокрад, -да, м. Крадущій куръ.
Мину́ти, -ся. Cм. минати, -ся.
Настроїти, -ся. Cм. настроювати, -ся.
Паніматуня, -ні, паніматуся, -сі, ж. Ласкат. отъ паніматка.
Похіпкий, -а, -е. Скорый, бойкій, живой, прыткій. Похіпки́й хлопчак. Похіпки́й кінь.
Приказка, -ки, ж. 1) Поговорка, пословица. Українські прикажи, прислів'я і таке инше... Спорудив Ж. Номис. 2) У Гребенки: басня.
Хиститися, -щуся, -стишся, гл. Огораживаться, укрываться, прятаться, защищаться прикрытіемъ. Вже як ні хиститься вовк або й лисиця, а розумніш від чоловіка не буде, — таки уб'є.
