Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

докоряння

Докоря́ння, -ня, с. Укоры, упреки; упреканіе. Грин. ІІІ. 383.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 414.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКОРЯННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКОРЯННЯ"
Видзьобати Cм. видзьобувати.
Відпочивок, -вку, м. = відпочинок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки. Подольск. г.
Застоя́ти, -ся. Cм. застоювати, -ся.
Незбутний, -а, -е. Несбыточный.
Опалюх, -ха, м. Обгорѣлое дерево въ лѣсу, обгорѣлый пень. Вх. Лем. 448.
Парко нар. Жарко, душно. Парко в хаті, — одчини кватирку. Лохв. у.
Подача, -чі, ж. Оброкъ. Яків, бачте, у Київі на заробітках був. У нас пускають (кріпаків), треба тілько подачу давати, яку там положать. МВ. І. 109. Живуть тихо, не дають подачі. КС. 1882. IX. 568.
Попідбігати, -гаємо, -єте, гл. Подбѣжать (о многихъ).
Скляриха, -хи, ж. Жена стекольщика.
Турготіти, -чу́, -ти́ш, гл. Гремѣть, стучать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКОРЯННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.