Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горобей

Горобе́й, -бе́я, -б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанци. Чуб. ІІІ. 56. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Чуб. ІІІ. 58. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Грин. ІІІ. 554. Горобі́єнько. Чуб. III. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 314.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОБЕЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОБЕЙ"
Залічи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Засчитаться, ошибиться въ счетѣ.
Квітчаний, -а, -е. 1) Цвѣточный. Тепленький вітрець зо всього степу несе йому квітчані запахи. Стор. І. 206. 2) Украшенный цвѣтами. Квітчаною головою схилишся до неньки. К. Досв.
Копито, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Н. п. Ум. копитце.
Ожиновий, -а, -е. Ежевичный. Квіточко моя ожиновая. Чуб. V. 1146.
Особе нар. Особо, отдѣльно. Бог дихнув духом, і все стало окроме: зерно особе, полова особе, солома особе. Чуб. І. 157. Щитають: старих особе, а ягнята особе. О. 1862. V. Кух. 33.
Понатирати, -ра́ю, -єш, гл. Натереть (во множествѣ).
Прибрести, -ду́, -деш, гл. Прійти по водѣ.
Слуква, -ви, ж. Вальдшнепъ.
Смертний, -а, -е. = смертельний. Щаблями, пистолями смертнії рани дарували. Макс.
Щеміти, -млю́, -миш, гл. Щемить. Зуби не боліли і не щеміли. Чуб. І. 125.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРОБЕЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.