Відпірати Ii, -раю, -єш, сов. в. відперти, відіпру, -преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. 2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Насилу відперли його. 3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
Довгому́дів, -дова, -ве. Принадлежащій довгомудові. Прийшли вони всі до довгомудової хати.
Мохна́тіти, -тію, -єш, гл. Обростать мохомъ, шерстью, волосами. Лежачи і камень мохнатіє.
Навректи́, -чу́, -че́ш, гл. = наврочити.
Пенякуватий, -а, -е. 1) Придирчивый, навязчивый. 2) Упорный, упрямый. Устань, устань, мила, привіз я дубину, тонку та довгу та сукувату, на шею спину пенякувату. І не бачила такої пенякуватої дівчини — щоб по її було.
Позамітати, -та́ю, -єш, гл. Замести (во множествѣ). Ой коли б мені та, Господи, ранесенько встати, ой щоб тії два слідочки та й позамітати.
Покритка, -ки, ж. Дѣвушка, лишившаяся невинности, родившая ребенка. Cм. покривати 3. Од тебе сина мала, покриткою стала... покриткою... який сором! То покритка попід тинню з байстрям шкандибає.
Полонка, -ки, ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував.
Усмирити Cм. усмиряти.
Хабзина, -ни, ж. = бузина.
