Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Винагороджувати, -жую, -єш, сов. в. винагородити, -джу, -диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу.... — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.
Загорну́ти, -ся. Cм. загорта́ти, -ся.
Здудні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Загудѣть, зазвучать. Сіла-м собі в темнім лісі, трохи-м спочивала, аж ту разом щось здудніло, — я ся споглянула. О. 1862. IV. 7.
Лі́карка, -ки, ж. Лѣкарка. Не я лікарка, сам Господь лікар. Чуб. І. 134. Ум. лікаронька, лікарочка.
Одинець, -нця, м. 1) Единственный сынъ. Грин. II. 306. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши. Мкр. Н. 2) Одинъ человѣкъ. Г. Барв. 326. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні сим. Г. Барв. 202. По одинцю. По одиночкѣ, по одному. Сіх ляхів дуків, срібляників по одинцю з хати вивождають. ЗОЮР. І. 320. 3) Дикій кабанъ, волкъ, ходящій въ одиночку. Кіев. г. Вх. Пч. II. 7. Ум. оди́нчик, оди́нчичок. Чуб. ІІІ. 273. Тим я тебе полюбила, що въ батька одинчик. Грин. III. 157.
Побиватися, -наюся, -єшся, гл. 1) Биться, трепетать. Риба... тріпалась, побивалась в сітці. Левиц. І. 109. 2) Безпокоиться, заботиться, бороться съ препятствіями. Ми повинні побиваться, щоб він ширився у нас. О. 1862. І. 66. Мовчки собі побивалось, мовчки у Бога фолі просило. Г. Бар. 16. Я й роспитую иноді про його лихо, як він побивавсь у світі змалку. Г. Барв. 357. Б'ється, б'ється та й побивається моє серденько без тебе. Чуб. V. 127. Мати за дітьми да побивається. Чуб. V. 712.
Проділь, -лю, м. Проборъ въ прическѣ. Чуб. VII. 422. Дай, синку, я розділю тобі проділь. Левиц. І. 262.
Спакувати, -ку́ю, -єш, гл. Упаковать, уложить. Спакували все на віз. Н. Вол. у. Спакували свої тлумочки і всі разом пішли до Ягипту. Гн. І. 108.
Сурма, -ми, ж. Труба (музык. инструм.). АД. 1. 159. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили, як Серпягу молодого та у Каневі положили. Дума. Ум. суремка, сурмонька, сурмочка. Гоя. I. 14. Козаки стояли, на суремки гарно грали. Мкр. II. 34. Голос як сурмонька, т але ж чортова думонька. Ном. № 2984.
Чайма, -ми, ж. Парусъ. Встрѣчено лишь въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя язычника. Стали корабелі свої чайми підимать, як стадо лебедів вони од берега одпливали. ЗОЮР. І. 176.