Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

юрчик

Юрчик, -ка, м. Стебелекъ? Просив хлопець розмайрину юрчик, — без віконце подала. Грин. III. 228.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 532.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЮРЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЮРЧИК"
Верша, -ші, ж. Рыболовный снарядъ конусообразной формы, сплетенный изъ прутьевъ. Раки, лізьте в вершу. Ном. № 6897. Роз'їхавсь як верша. Стор. II. 27. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Ном. № 7999. Cм. єтір з прутя.
Випоминати, -на́ю, -єш, гл. Дѣлать наставленія, напоминанія. Батенько дає, ще й випоминає. Грин. ІІІ. 524.
Дереви́ще, -ща, с. = Дубовина. Вх. Зн. 14.
Заві́рчування, -ня, с. Обвиваніе, обворачиваніе, закутываніе.
Косухна, -ни, ж. = кісонька. Живи ти, мой татухна, без мене, без моєї русої косухни. Чуб. IV. 280.
Мармота́ти, -чу, -чеш, гл. Бормотать.
Насва́тувати, -тую, -єш, сов. в. насватати, -таю, -єш, гл. Высватывать, высватать. Насватав батька свого лисого, от і сиди тепер з гарбузом.
Україночка, -ки, ж. 1) Ум. отъ україна. 2) Ум. отъ українка.
Успішати, -шаю, -єш, гл. Спѣшить, торопиться. А там за горами брала дівка льон; вона брала, додому вспішала, додому втішала — боялася вовка. Грин. ІІІ. 667.  
Фруз, -за, м. Насѣк. Prionus coriarius. Вх. Пч. II. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЮРЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.