Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щебетун

Щебетун, -на, м. 1) Щебечущій. 2) Говорунъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 523.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТУН"
Аде́! меж. Сюда! Желех.
Буза, -зи, ж. 1) Татарскій напитокъ изъ проса. 2) Нечистота въ немытой овечьей шерсти. У вовні бузи багато. Лебед. у. 3) Осадокъ въ жидкостяхъ.
Дрібни́стий, -а, -е. = дрібний.
Закопоши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Зашевелиться, закопошиться. Стор. І. 150. Чогось конотопський народ загомонів і закопошився. Кв. II. 90.
Зду́ру нар. Сдуру. Так инший здуру неборак над Божим ділом вередує. Гліб. 70.
Поперерубувати, -бую, -єш, гл. Перерубить (во множествѣ). Поперерубуй на троє.
Прокаженний, -а, -е. Прокаженный. Приходить до його прокаженний. Єв. Мр. І. 40.
Сапання, -ня, с. Полотье.
Скалоокий, -а, -е. Имѣющій бѣльмо на глазу.
Сосоночка, со́сонька, -ки, ж. Ум. отъ сосна.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩЕБЕТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.