Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гамати, -маю, -єш, гл. Дѣтское: ѣсть. О. 1862. IX. 118.
Ґа́вити, -ся, -влю, -ся, -виш, -ся, гл. Ротозѣйничать. (Залюбовск.).
Дія́ниє, -ния, с. Дѣянія св. апостоловъ. Ударили в великий дзвін до церкви на діяниє. Кв. II. 177.
Заві́йка, -ки, ж. = намітка. Гол. Од. 70. Въ Буковинѣ это также и дѣвичье покрывало. Гол. Од. 71.
Набряка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла. Зміев. у.
Повідточувати, -чую, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Рясно нар. Обильно, густо. Ой вишенько-черешенько, чом не рясно родиш? Чуб. Щоб у вас увесь вік так було рясно, як оце тепер на столі. Г. Барв. 84. Сади цвіли рясно. Левиц. І. 524. Рясно-рясно плакала. Мир. ХРВ. 406. Ум. рясненько, ряснесенько.
Тамадиль нар. = туди. Вх. Уг. 270.
Тхорик, -ка, м. Ум. отъ тхір.
Упова́тися, -ється, гл. безл. Быть надеждѣ. Вповалося Павлу, що зітхне він легш у сім’ї. МВ. (О. 1862. І. 94).