Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Борошенний, -а, -е. Мучной. Левч. 72. Борошенна комора.
Вигівщина, -ни, ж. Время гетманства Ивана Выговскаго (1657 — 1659). Мушу видати книжку про порядки, які завелись на Вкраїні за гетьмана Виговського: ту книжку оглашу Вигівщиною. К. Хм. 5.
Гуртопра́в, -ва, м. Гуртовщикъ, пастухъ, гонящій гурт.
Зачорни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Зачернить.
Плем'я, -м'я́ти, с. Племянникъ или племянница. Употр. преимущ. во мн. ч.: плем'я́та. Дивись: шишок уже нема, а треба ще братам, плем'ятам, хрещеній матері, кумам... Алв. 36.
Полагода, -ди, ж. 1) Исправленіе. 2) Улаженіе (спорнаго дѣла, ссоры). Вх. Лем. 452.
Полковничок, -чка, м. Ум. отъ полковник.
Ржавець, -вця, м. Ржавое болото, ржавая рѣка.
Утерти, -ся. Cм. утирати, -ся.
Чин, -ну, м. 1) Дѣйствіе, дѣяніе. Після старої голови все марно пійшло. Ні порядку, ні чину. Г. Барв. 224. 2) Способъ, образъ. То — проше пана — оттаким чином робилось. Н. Вол. у. Одслуживши в церкві службу Божу і похорон, як слідує, понесли тим же чином і на кладвище. Кв. 3) Чинъ (заимствовано изъ русскаго языка). Великого чину дійшов. МВ. ІІ. 32.