Болботливий, -а, -е. 1) Болтливый.
2) Неотчетливо говорящій.
Водильця, -лець, с. мн. Удила. А поводи все реміннії, а водильця все залізнії.
Засвиста́ти, -щу́, -щеш и засвисті́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Засвистѣть, засвистать. Засвистали козаченьки в поход з полуночі. Вітер буйний знявсь, засвистів.
Казан, -на, м. Котелъ. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. Як у казані кипить. посл. ум. казано́к, -казаночок, -казанчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Пойди ти до річки Самарки, до криниці Салтанки, казанок у руки взявши. Вітер віє, повіває, казаночок закипає.
Кокошитися, -шуся, -шишся, гл. Важничать, пѣтушиться.
Ліни́тися, -нюся, -нишся, гл. = лінуватися. При готовій колоді не лінись вогонь класти.
Підкопитан, -на, м. Штабсъ-капитанъ.
Посрібрити, -рю, -риш, гл. = посрібнити.
Приникати, -ка́ю, -єш, сов. в. прини́кнути, -кну, -неш, гл. Прибывать, прибыть. А менший син, піша пішаниця за гостя (додому) приникає.
Цокати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цокнути, -кну, -неш, гл. Стучать, стукнуть — преимущ. чѣмъ либо металлическимъ или о что либо металлическое, также зубами. Вона цокнула тим зубом об сковороду. О часахъ: тикать. Годинник на стіні цокав.
