Гойниця, -ці, ж. Цѣлебное средство. Травиця-гойниця.
Даши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Крыть кровлю.
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Молодії да козаченьки да жалю начинили. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький.
За́клик, -ку, м. Призывъ, зазовъ, воззваніе. А за тим удруге, втрете заклик оддається.
Звалува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Удалиться, уйти, улетѣть (о многихъ). Е, чого тут, у ціх степах і не було? Птиці тієї, звіру!.. Звалувало десь у чужі краї. Мелитоп. у.
Ме́рлий, -а, -е. Мертвый. Не поможе воронові мило, а мерлому кадило. Оглянув мерлу. І. 91).
Накомпонува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Насочинять.
Огазнути, -ну, -неш, гл. = ошадіти. Цілий ліс огазне.
Пишний, -а, -е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на, півока. В мене рід гордий та пишний.
2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. Ум. пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Друженька пишненька.
Помежно нар. = помеженно. Жили вони сусідами. У жодного був гарний садок і огород і притулювались вони один до другого помежно.