Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стукотій

Стукотій, -тія, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТУКОТІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТУКОТІЙ"
Відбігати 1, -гаю, -єш, гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку.
Відвістити, -віщу, -стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила..., що Микола добра людина. О. 1861. ѴІІІ. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).
Віджобоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Отшептать. А баба таки віджобоніла трохи хоробу.
Дво́рка, -ки, ж. = Двірка. Гол. IV. 467. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула. Чуб. V. 1067.
Дя́чити, -чу, -чиш, гл. = дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту. Мкр. Г. 22.
Навси́дячки нар. Сидя. Виріс, як кіт навсидячки. Ном. № 8600.
Націонал, -ла, м. Націоналъ. Левиц. Пов. 159.
Персть, -ти, ж. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече. Ном. № 9742. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора безрідного ховали. АД. І. 249.
Портки, -ків, м. мн. Штаны изъ полотна. Козел. у. Гол. Од. 43. Вх. Зн. 83.
Скупиндя, -ді, м. = скупердя. Котл. Ен. IV. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТУКОТІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.