Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дочка́, -ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. Св. П. І кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. ІІ. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. до́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. І. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.
За́зир, -ру, м. = зазір. Виралили стародавні гроші, що й зазиру їм тепер нема. Васильк. у.
Келтувати, -ту́ю, -єш, гл. = глитати. Вх. Зн. 24.
Недохід, -хо́ду, м. = дохід 2. Пішли салдати колядувать.... (Поколядувавши) узяв недохід та й пішов. Мнж. 109.
Повідточувати, -чую, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Порозбірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и розібрати, но во множествѣ.
Розщіпати, -па́ю, -єш, сов. в. розщіпнути, -ну, -неш, гл. Разстегивать, разстегнуть. Розщепни ґудзики.
Сплющити, -ся. Cм. сплющувати, -ся.
Спорливий, спо́рний, -а, -е. Любящій спорить. Маркев. 125.
Халащина, -ни, ж. Лѣсная чаща. Черк. у.