Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вибель, -бля, м. Круглое бревно. Cм. вібляк, віблий.
Відгукати Cм. відгукувати.
Вощаний, -а, -е. Желтый, рыжій, по цвѣту подобный воску. О. 1862. V. Кух. 37.
Заруча́ння, -ня, с. = заручини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається». Грин. III. 470.
Лаштабей, -бе́я, м. Лѣнтяй (такъ бранять дѣтей). Мнж. 184.
Нагоро́да, -ди, ж. Награда. Нагорода ваша велика на небі. Єв. Л. VI. 23. Лопата — заплата, а Бог — нагорода. Ном. № 4608.
Повилинати, -наємо, -єте, гл. Вылетѣть (о многихъ).
Продивлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. продиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) = передивлятися, передивитися. 2) Проникать, проникнуть взглядомъ. Небо сине, чисте, — ні плямочки, — глибоке, просторе та широке, не продивитись його глибини. Мир. ХРВ. 40. Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мир. Пов. II. 102.
Филозофія, -фії, ж. 1) Философія. Його наука була филозофія. Левиц. Пов. 10. 2) Предпослѣдній классъ духовныхъ семинарій. Сим. 175. Дай го до школи, і аж як скінчит филозофію, абись му дав сей лист прочитати. Драг. 318.
Чуйний, -а, -е. 1) Чуткій. К. МБ. XI. 155. Чуйними ушками в садочку надслухає. Гол. IV. 357. Татарина чуйним він чує ухом. К. ПС. 116. Велико чуйна до краси і сили рідного.... слова. К. ХП. 16. 2) Бдительный. Будь чуйний. Одкриттє св. Іоанна Богосл. III. 2. 3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися.... жваво. МВ. ІІ. 202. Ум. чуйненький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка. МВ. І.